З А К О Н    У К Р А Ї Н И

Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади
та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової
інформації

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 49, ст. 299 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 133-XIV ( 133-14 ) від 30.09.98, ВВР, 1998, N 45, ст.271
N 207-IV ( 207-15 ) від 24.10.2002, ВВР, 2002, N 48, ст.361
N 3199-IV ( 3199-15 ) від 15.12.2005 )

Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначає порядок всебічного і об`єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації і захисту їх від монопольного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади або органів місцевого самоврядування, є складовою частиною законодавства України про інформацію.

Р о з д і л I

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про звернення громадян

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 47, ст.256 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 394/96-ВР від 02.10.96, ВВР, 1996, N 47, ст.257 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 653-XIV ( 653-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.219
N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181
N 2384-IV ( 2384-15 ) від 20.01.2005 )

Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

1 вересня у Департаменті відбулася робоча зустріч керівництва відомства, представників робочої групи Департаменту зі сприяння роботі Європейського комітету проти тортур, представників органів державної влади з експертами ЄКПТ. Це п’ятий періодичний візит експертів до нашої країни. Під час зустрічі у Департаменті обговорювалися його результати.

Учасниками зустрічі були голова делегації експертів ЄКПТ Вольфганг Хайнц (Федеративна Республіка Німеччина), експерти — представники Ірландії, Республіки Польща, Азербайджанської Республіки, Російської Федерації, Грузії, представники секретаріату ЄКПТ з Болгарії, Французької Республіки, Республіки Молдова, помічники членів делегації ЄКПТ.

Від Департаменту на зустрічі були його керівники — Голова О. Галінський, перші заступники М. Ільтяй, Є. Сергієнко, заступник Голови А. Височанський, а також члени робочої групи Держдепартаменту зі сприяння роботі ЄКПТ.

Органи державної влади репрезентували представники Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини, Генеральної прокуратури України, Міністрства юстиції, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, МЗС, Державної прикордонної служби.

Конструктивно й цілеспрямовано пройшла зустріч — обговорювалися нагальні питання розвитку КВС України у руслі демократизації й реформування. Голова Департаменту О. Галінський висловив упевненість в об’єктивній та неупередженій позиції делегації ЄКПТ під час інспектування, зазначив, що діяльність Держдепартаменту триває у напрямі удосконалення, спрямовується й координується Кабінетом Міністрів через Мін’юст. Керівник відомства наголосив, що демократичні перетворення у нашому суспільстві зумовили створення нових стандартів у роботі Державної кримінально-виконавчої служби України, подальшого розвитку демократизації. Він зазначив, що деякі зауваги експертів делегації, які стосувалися діяльності установ у Київській, Дніпропетровській, Луганській областях, пов’язані з необхідністю законодавчих змін, і на це потрібен час. Запевнив, що у межах наданих державою повноважень буде зроблено усе можливе для поліпшення умов утримування осіб, що перебувають в установах пенітенціарної системи.

Життя за гратами — маловідома сторінка для більшості українських громадян. Вона існує для них десь поза межами реального світу, викликає похмурі асоціації — сум, зневіру, розпач. Між тим, суспільство має знати все, що відбувається в державі, в тому числі — й за гратами. Тож дні відкритих дверей, які проводяться для журналістів і правозахисників в установах виконання покарань, безумовно, сприяють цьому.

25 вересня 2009 року відбувся День відкритих дверей для представників засобів масової інформації та громадськості: таку практику Державний департамент України з питань виконання покарань започаткував ще минулого року. Цього разу журналісти і правозахисники відвідали найстарішу в Україні установу — Бердичівську виправну колонію № 70.

Ця установа збудована ще за часів імператриці Катерини ІІ і виконувала функції пересильної тюрми. Будівля мала форму літери Е (сьогодні це будівля режимного корпусу). За словами начальника Бердичівської ВК № 70 Олександра Доробалюка, ‘першими згадками про установу є інформація про утримання 68 уніатських священиків, відомих в історії як ‘бердичівські сповідальники’ (1772 —1773рр.). Згадується установа й за часів гетьмана П. Скоропадського (1918р.), коли відбувалося формування тюремного апарату. Залежно від кількості місць для в’язнів, місця ув’язнення, підлеглі тюремним інспекціям поділялися на п’ять рядів. До третього ряду увійшло 12 тюрем, у тому числі і Бердичівська тюрма — 327 місць. Втекти з колонії практично неможливо ¬— міцні, майже метр завтовшки стіни, чуттєві засоби стеження і відеоспостереження. ‘Хіба що хтось пішов би на посадовий злочин і вивів засудженого’, — каже начальник установи.

Украинские правозащитные организации обнародовали список отечественных острогов, в которых регулярно нарушаются права граждан, а условия содержания попросту унизительны.

В этот перечень попали 53 спецучреждения из 183. Если верить их бывшим узникам, человеком оттуда выйти уже невозможно. В пятерку худших попали Винницкая колония №81, исправительная колония №91 в Черкасской области, исправительный центр №132 в Ирпене, знаменитое киевское СИЗО №13 (Лукьяновский изолятор) и 77-я колония в Бердянске.

По словам правозащитников, из этих «заведений» поступает больше всего жалоб заключенных на условия содержания и издевательства. За порядком в них следят не должностные лица, а так называемые «блатные» – заключенные, пользующиеся особым авторитетом.


– Сегодня в 183 тюрьмах, колониях и СИЗО находится более 150 тыс. жителей Украины, – говорит Эдуард Багиров, глава Международной Лиги защиты прав граждан Украины. – Однако не все они преступники. Сотни людей томятся в следственных изоляторах и ждут окончания следствия или судебного приговора. В общей массе постояльцев СИЗО встречаются и невиновные люди, но пока следователи докопаются до истины – пройдет немало времени. Именно для таких граждан в первую очередь важно, чтобы условия содержания были приемлемыми. У нас же, попав за решетку, человек теряет не только права, но зачастую и здоровье. Иногда даже жизнь.