Стаття 63 Конституції України встановлює, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Інакше кажучи, на засуджених поширюється більшість прав, свобод та обов’язків людини і громадянина,  передбачених розд. II Основного Закону країни. Із цієї конституційної норми випливає й те, що права засуджених можуть обмежуватися тільки законами і встановлюватись вироком суду, а не іншими нормативно-правовими актами, в тому числі й відомчими. У ч. 1 ст. 7 КВК України додатково до положень Конституції встановлюється, що держава поважає й охороняє права, свободи й законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення й ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Основаниями для отказа в условно-досрочном освобождении могут быть только обстоятельства, свидетельствующие о том, что осужденный не доказал своего исправления. При этом если наблюдательная комиссия отказывает в согласовании направления представления в суд по надуманным и не соответствующим действующему законодательству основаниям, фактически это свидетельствует о невыполнении возложенных на нее функций.
На практике иногда происходят случаи, когда наблюдательные комиссии безосновательно отказываются согласовывать представление администрации колонии об условно-досрочном освобождении осужденного.
Как же поступать в подобных случаях?

Переважна більшість засуджених звільняється з установ виконання покарань не в останній день строку покарання (як це передбачено КВК України), а тільки наступного дня. Щоб усунути несправедливу практику обчислення строків покарань різних видів, необхідно внести відповідні зміни до чинного кримінально-виконавчого законодавства.
Одним з ключових питань, що постають в процесі виконання кримінальних покарань, є проблема обчислення строків, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України (далі – КВК України), оскільки на практиці виникає ряд проблемних моментів, розв’язання яких здійснюється різними шляхами у різних підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби.
Приміром, щодо проблеми порядку визначення моменту початку та закінчення строку покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, то її, на наш погляд, можливо вирішувати по-різному.

Статистичні відомості, надані Департаментом з питань виконання покарань, свідчать про те, що смертність серед в’язнів в 2008 році була найвищою за останні шість років, а випадків суїциду за ці роки було більше тільки у 2007 році. Згідно відповіді Департаменту з питань виконання покарань на інформаційний запит «Донецького Меморіалу», у 2008 році в установах виконання покарань, включаючи СІЗО та лікарні відомства, вмерло 765 осіб (див. таблицю), в тому числі у виправних колоніях 602 особи та у слідчих ізоляторах 163 особи. Це найвищий показник за останні три роки, а якщо врахувати, що чисельність в’язнів постійно зменшується, то коректніше буде порівнювати показник смертності в розрахунку на 1 тисячу ув’язнених.   У 2008 році він склав 5, 24 (для порівняння – у 2003-2004 роках 4,3, тобто на 22% менше у не найкращі за економічною ситуацією в країні та фінансуванням системи, не кращим за 2008 рік).

9 вересня почався візит до України делегації Європейського Комітету із запобігання катувань, який іноді називають Комітетом проти тортур (СРТ). Члени Комітету провели перші зустрічі. Детальніша інформація про візит, зокрема про місця та регіони, які будуть відвідані, буде повідомлено у спеціальному прес-релізі, який вийде відразу по закінченню візиту, орієнтовно у третій декаді вересня.
Звіти про деякі попередні візити Комітету розміщено на сайті у розділі "Міжнародні документи"